Пожалуйста, используйте этот идентификатор, чтобы цитировать или ссылаться на этот ресурс: http://dspace.ddpu.edu.ua/ddpu/handle/123456789/167
Полная запись метаданных
Поле DCЗначениеЯзык
dc.contributor.authorРоманько, В. І.-
dc.date.accessioned2020-02-04T12:04:57Z-
dc.date.available2020-02-04T12:04:57Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/167-
dc.descriptionНа самому початку слід зауважити, що поняття «журналістика» і «публіцистика» дуже близькі, хоча у них є відповідні розбіжності. Так, «Великий тлумачний словник сучасної української мови» дає таке пояснення терміну «публіцистика»: «Рід літератури, що висвітлює актуальні проблеми сучасності; сукупність літературних творів цього роду» (с.1187). Порівняймо з одним із тлумачень поняття «журналістика»: «Літературно-публіцистична діяльність у журналах, газетах, на радіо та інших органів інформації і пропаганди» (там же, с. 371). Таким чином, публіцистичні твори різноманітних жанрів (статті, репортажі, інтерв’ю, нариси, замальовки тощо) – це результат роботи журналіста чи письменника зі словом. Журналіст – це той же публіцист, якщо він, звичайно, не обмежується тільки короткими інформаційними повідомленнями, а користується, разом з названими, ще й аналітичними та публіцистичними жанрами. Особливе місце у творчій спадщині Олександра Романька (крім поезії, художньої прози та наукових статей з філософії) займає публіцистика. Його правдиві, гарячі журналістські матеріали, пропущені через душу автора, відрізняються актуальністю й зрілістю, чи були це юнкорівські статті в районних газетах «Маяк» (м. Красноармійськ) і «Комуніст» – «Вісті» (м. Слов’янськ), чи уже зрілі матеріали члена Національної спілки журналістів в обласних «Донеччині» та «Світлиці», «Дніпро-Славута», у київських газетах «Народ і армія», «Культура і життя», «Слово Просвіти», «Молодь України», журналі «Діалог з депутатом»; переважна більшість, особливо в останній період – у слов’янських газетах «Славянская правда» та «Злагода».ru_RU
dc.description.abstractОлександр Романько (1973–2017), слов’янський поет і журналіст, педагог та філософ, у свої 44 роки залишив у спадок чималий творчий доробок. Перед читачем – зібрані та укладені Валерієм Івановичем Романьком майже усі публіцистичні твори свого сина, написані ним у період з 1988 по 2017 роки. У передньому слові «Журналістськими стежками Олександра Романька» мова йде про короткий, але плідний творчий шлях талановитого журналіста і щирого патріота України. Невелика частина публіцистики Олександра Романька увійшла до його видання «Листи з провінції» (2019). Раніше побачили світ три його поетичні збірки (причому, перша, рання, вийшла ще за життя автора): «Не замучит меня хромота» (1999, 2017 – 2-е, доп. вид.), «Мімікрія і мартиролог» (2018). У творчому спадку, який ще не мав друку, залишилися художня проза, наукові статті з філософії та релігієзнавства, листування, кандидатська дисертація (у рукописі). Видання стане в нагоді всім, кому не байдужа доля української культури, журналістики, історія рідного краю.ru_RU
dc.publisherВид-во Б. І. Маторінаru_RU
dc.subjectРоманько О.ru_RU
dc.titleОлександр Романько: публіцистика, 1988-2017ru_RU
dc.typeBookru_RU
Располагается в коллекциях:Літературно-художні твори

Файлы этого ресурса:
Файл Описание РазмерФормат 
Олександр Романько.Публіцистика 1988-2017, 2020.pdf2,9 MBAdobe PDFПросмотреть/Открыть


Все ресурсы в архиве электронных ресурсов защищены авторским правом, все права сохранены.