http://dspace.ddpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/692 2026-05-27T22:31:23Z 2026-05-27T22:31:23Z Шалашна, Н. М. Дегтяр, К. О. http://dspace.ddpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/159 2025-04-09T18:52:03Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Змістовні аспекти викладання історії Другої світової війни у вищій школі Авторы: Шалашна, Н. М.; Дегтяр, К. О. Аннотация: Аналізуються можливості застосування нових методологічних підходів до оновлення змісту викладання тематики Другої світової війни у вищій школі. Визначено вузлові питання історії України у Другій світовій війні, виклад яких потребує змістовного оновлення, та встановлено причини необхід- ності цього оновлення. Проаналізовано сучасні методологічні підходи дослідження історії. Запропоно- вано в якості методологічних підходів принцип антропологізації історичного знання, виклад історії як об’єднання макроісторії з мікроісторією, принцип історії повсякденності. Спроектовано очікувані резуль- тати застосування вказаних методологічних підходів для вирішення актуальних питань навчально-виховного процесу у вищій школі. Здійснено аналіз сучасного змістовного наповнення курсу історії України у вищій школі та запропоновано можливі шляхи його вдосконалення. Визначено в якості перспективи подальших досліджень розробку конкретних методичних прийомів оновлення змісту освіти. Описание: Головним за- вданням курсу національної історії у ви- щій школі є формування у молоді усвідомлення себе як активного суб’єкта історичного процесу. Сучасне суспільство з усіма його різноманітними викликами переносить акценти вищої освіти із здобуття певної суми знань і навичок на формування структурованого розуміння себе як учасника історії в контексті історії свого наро- ду та своєї держави як частини світової історії. Майбутній фахівець зобов’язаний усвідомлено використовувати досвід минулого в розбудові власного суспільства. Відповідно перед історич- ним знанням постають нові вимоги до змісту навчального матеріалу, який пропонується студентам. Це стосується всього навчального курсу, але перш за все вивчення переломних подій, які визначали майбутнє народів світу і продовжу-ють зберігати актуальність до сьогодні. Однією з таких подій в історії людства є Друга світова війна. Переосмислення змісту викладання цієї теми та наповнення його новими смислами дасть можливість не лише актуалізувати увагу до важливих подій напередодні чергового ювілею, але й надати молоді необхідний інтелектуальний ін- струментарій для осмислення сучасних проблем.

2019-01-01T00:00:00Z Шалашна, Н. М. http://dspace.ddpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/158 2021-12-01T16:27:35Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Уявлення про державу в "Скарбниці потребной" Іоаникія Галятовського Авторы: Шалашна, Н. М. Аннотация: В статті аналізується зміст уявлень про державу видатного українського культурного та релігійного діяча другої половини XVII ст. І. Галятовського. Головним джерелом для аналізу виступала праця “Скарбниця потребная”, на- писана 1676 р. Метою розвідки було встановлення змісту уявлень про державу, вміщених в тексті вказаної праці, а також з’ясування місця цих уявлень в загальному контек- сті державницької теорії українського православного духовенства другої половини XVII ст. В результаті проведе- ного дослідження встановлено, що в поглядах на державу, втілених в творі І. Галятовського, помітні впливи як захід- ної європейської філософії, так і української барокової фі- лософської течії. Його державницька концепція в цілому є продовженням розвитку уявлень українських православ- них інтелектуалів про ідеальний державний устрій, проте має значні відмінності в частині стосунків між світської та церковною владою й вирішення проблеми ідеального правителя. Описание: Протягом другої половини XVII ст. українська ранньомодерна нація переживала період завершаль- ного оформлення, що включало інституціоналізацію політичної влади, формування політичної та куль- турної еліти, а також філософського осмислення головних категорій державності. Якщо політична боротьба за здійснення національної ідеї в її ранньомодерному варіанті була завданням переважно козацької старшини, то теоретична розробка ідейних підвалин національного суверенітету здійснювалась культурною елітою тих часів, тобто духовенством. Українським православним духовенством протягом кінця XVI — початку XVII ст. було розроблено до- сить струнку політичну теорію, яка включала осмис- лення бажаного варіанту державного устрою, зміст поняття суверенітету, необхідні якості та завдання політичної нації, окреслення характеристик ідеаль- ного правителя та ролі церкви в державі. В серед- овищі православного духовенства вказаного періоду існувало декілька варіантів однієї й тієї ж держав- ницької теорії, розробленої свого часу в науковому колі Петра Могили. Відрізнялись ці концепції пере- дусім визначенням носія державного суверенітету та взаємостосунків між правителем та підданими — від повної демократії у Ф. Софоновича до абсолютної монархії у І. Гізеля.

2019-01-01T00:00:00Z Шалашна, Н. М. http://dspace.ddpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/157 2026-01-28T02:46:36Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Нові методологічні підходи до формування історичних компетентностей Авторы: Шалашна, Н. М. Аннотация: Сучасна освіта має своєю метою не лише засвоєння певної суми знань, а насамперед розвитку творчих здібностей особистості, здатності до роботи в команді, комунікативних умінь та навичок, сформованої системи загальних та спеціальних компетентностей. Вимоги сьогодення диктують потребу в тому, щоб випускник навчального закладу був самодостатньою особистістю, здатною до життєвого самовизначення, відкритою до новацій, спроможною на критичне мислення, формулювання й відстоювання власної точки зору. Описание: Найкраще придатний до виконання вказаних завдань компетентнісний підхід до організації навчального процесу [3, 4]. У застосуванні до історичної освіти цей підхід також має бути застосований таким чином, щоб забезпечувати формування й розвиток самоідентифікації молодої людини в історичному процесі та усвідомлення приналежності індивіда до нації. Під компетентністю в даному випадку розуміється сукупність мотиваційних імпульсів, знань і вмінь, необхідних для ефективної діяльності в обраному напрямку [3, 5]. В процесі педагогічної роботи необхідно сформувати певну компетентність як здатність до самостійного вирішення проблеми, включаючи процеси її аналізу, збору інформації, необхідної для її вирішення, самостійне обрання шляхів її вирішення [4]. Серед ключових компетентностей, які мають бути сформовані в процесі освіти, слід виділити соціальні компетентності, які забезпечують здатність до ефективної діяльності в соціумі; компетентності продуктивної творчої діяльності; інформаційно-комунікативні компетентності; компетентності саморозвитку й самоосвіти [1]. В процесі історичної освіти вказані групи компетентностей мають формуватись не лише внаслідок застосування певних методичних прийомів, але й насамперед на основі розробки змістовного наповнення курсу. Це, в свою чергу, передбачає застосування певного методологічного підходу до висвітлення історичного процесу.

2019-01-01T00:00:00Z Баклашова, Т. М. http://dspace.ddpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/156 2021-12-01T16:29:02Z 2019-01-01T00:00:00Z

Название: Історична освіта та процес формування історичної пам'яті Авторы: Баклашова, Т. М. Аннотация: Виконання історичним знанням своєї суспільної функції значною мірою залежить від здійснення суспільством адекватної рефлексії над подіями минулого. Це визначає і головні завдання курсу вітчизняної історії в системі освіти. Національна історія не лише являє собою певний комплекс соціогуманітарного знання, але насамперед виступає в соціумі актуальним інструментом самопізнання і таким чином є одним із найбільш вагомих засобів організації та регулювання повсякденної суспільної практики. В цій іпостасі історія постає для нації колективним уявленням про минуле, іншими словами – історія в суспільстві функціонує як історична пам’ять [1]. Формуючи та зберігаючи спільний образ минулого, історична пам’ять забезпечує основу національної ідентичності. Описание: Водночас сфера історичної пам’яті значною мірою формує ту систему цінностей та знання, які є змістом освіти. Об’єднуючим фактором складових системної взаємодії між сферами освіти та історичної пам’яті є потреба в консолідації суспільства у пожднанні із забезпеченням права кожної особистості на саморозвиток і самоздійснення. Отже, історична освіта має здійснюватись із врахуванням необхідності не лише створити повноцінні передумови для повноцінної самореалізації особистості в умовах сучасного світу, але й забезпечити тяглість національної традиції. Отже, в центрі уваги історичної освіти має перебувати особистість учня як суб’єкта історії, історична освіта має забезпечувати формування і закріплення конкретних фактографічних знань про національну історію і водночас вихованню і розвитку ідеалів та цінностей, які є визначальними для національного буття.

2019-01-01T00:00:00Z